mask

2017.03.03 - Sleeping Bear, The Best Pessimist

2017.03.03 - Sleeping Bear, The Best Pessimist 2017.03.03 - Sleeping Bear, The Best Pessimist

Дещо дивно було повернутися до цієї кірхи - пару років тому я жив у 150 метрах, на цій же вулиці. Хоча перший раз зайшов у неї лише в п'ятницю.
Ззовні готична, зсередини біло-мінімалістична, давала відчуття простоти і спокою. Повно людей, десь 200; сиділи на простих дерев'яних лавах.
Розігрів був неочікувано краще. Sleeping Bear увірвалися гарно відстроєним звуком, чітким ритмом, драйвом і м'якими переходами світла. Як на мене, занадто голосно, можна було дати -30% і стало б тільки краще. Але ехо було доречне, а малознайомі треки чіпляли і вводили в ритм. Класно, сильно.

Після першого виступу - лотерея 3х пар квитків на інші дні фесту. Однією з 3х виявилась Даша, за що довелось слухати тягомотину організаторші у сцени :)

На жаль, Best Pessimist звучали слабше. Сергій такий же кльовий, але звук був відстроєний не так добре, і клавішні партії губились й глушились, а прожектори істерично бігали як на дискотеці. 2й гітарист пасивно стояв, басист теж підключався час від часу. Після пари перших треків пішло краще, та й я був радий бачити\чути їх в будь-якому вигляді.
Після виступу підійшов до Лунєва, були раді обійнятись, згадати старе й перекинутись про плани.
Добра за канц всім загалом, і йому персонально. Пятеро нас пішли задоволеними.

7/10
mask

Patrick Marleau, milestone

m.png

В прошлом сезоне он впервые играл в финале кубка, который, к сожалению, команда проиграла. Недавно Патрик забил 500-ю шайбу, ранее в этом же сезоне набрал 1000 очков и впервые в карьере забил 4 гола в одной игре. Чтоб понимать, 500+ шайб в НХЛ за всю историю (сотня лет) забили всего 45 человек среди десятков тысяч игравших.
Ему 37, и все 19 лет НХЛ карьеры он провел в одной команде, Сан-Хосе. При этом, в отличии от подавляющего большинства, он не медиа-персона, без броских интервью и скандалов, без культивирования образа через соцсети и всего того, чем обрастает большинство спортсменов этого уровня. Канадец из Саскачевана, играющий в Калифорнии.

Мне до сих пор удивительно, как он сочетает в себе:
- топового спортсмена
- физически прекрасно сложенного и красивого человека
- скромного тихого парня который просто делает свое дело
- неуклонную стабильность, из года в год спокойно шагающую к своим целям

Это те семейные, хорошие традиционные ценности, которые в топе в североатлантическом мире. Таких ориентиров, хотя бы номинальных, мне часто не хватает в моем пост-советском обществе.
Прекрасно что сейчас, спустя много лет, он продолжает вдохновлять меня. Быть спокойнее, увереннее, скромнее, стабильнее, и просто лучше. Величиной, уверенной в себе, без броских попыток рекламировать себя и бытия затычкой в каждой бутылке. Иметь внутри этот ровный, сильный, согревающий свет.
mask

Nocturnal Animals



R:
Ось фільм, раджу. Принаймні це чи не перший фільм за останні пів року, який мені справді було цікаво дивитись і про який, що важливо, цікаво було думати опісля.
https://www.kinopoisk.ru/film/909898/


V:
Кіно сильне, страшне, цікаве. І думати цікаво після, хоча тут вільна дорога для інтерпретацій і немає чітких рамок як сприймати історію і фінал.
Це добре.


R:
А твоя версія фіналу яка?


V:
Він розібрався зі своїм внутрішнім. Можна сказати, що книжкою, посвятою їй, фінальним неприходом на зустріч він виразив і завершив відносини з нею. Або можна сказати що він вбив свою нерішучість і тягу до неї як герой роману вбив свого "обідчика". Формулювати можна з різним відтінком залежно від власного рівня розвитку і озлобленості, але суть приблизно схожа.


R:
Я думаю, що вона ж хотіла, аби він став сильним, ось він власне й став таким. Сильним, але мертвим. А мертвим лиш внутрішньо, чи і також фізично - це вже не так важливо.
Хороший фільм.


V:
Сильним герой книжки так і не стає, він лиш вбиває в самозахисті і помирає. Як мінімум ця частина автора не стає такою як вона хтіла. Я думаю, йому взагалі стає похуй на неї і що вона хтіла після фінального "прощання" з нею. Він змінився внутрішньо, але для себе. І далі буде жити як вважає за потрібне. Сам. Живим.
Хороші актори. Хороший стиль і операторська. "Одинокий мужчина" був непоганим, а це ще один крок вперед.


R:
Можливо це і так. Просто помста, нічого більшого.
На те вони й існують відкриті фінали фільмів.


V:
Не думаю, що "помста" в звичному розумінні. Якось він (автор) вище виглядає ніж це. Це нормальні зміни, боротьба з внутрішніми демонами і трансформація.
Звичайно, я трактую з субєктивного бачення фільму і взагалі життя. Тому я бачу тут завершення гештальту (відносин з нею) по психологічним канонам і перехід до нової сторінки в житті, не обтяженої "нею". Вона це вже минуле, яке було в якийсь момент, дало поштовх для його трансформації, і пройшло.


R:
Ти правий в трактуванні фільму. Ця, як власне й інші версії фіналу, цілком мають право на життя.
Страшний фільм. Певно тому, що так чи інакше я ототожнював себе із головним героєм.


V:
Якщо з більшим відтінком озлобленості, то типу: "Прощавай. Мені вже все-одно. Залишайся сама зі своїми проблемами, зраджуючим чоловіком, нелюбимою роботою, фінансовою невпевненістю і материнськими комплексами. Я став ким хотів, написав нарешті хорошу книжку, розпрощався з тобою і приходжу до гармонії. Щасливо залишатись".


V:
Страшний. Взагалі, люди найстрашніше що може бути. Мені сплили пару власних випадків, коли я був перед більшим числом озлоблено-наглих гопарів, і якби я залишився в їх руках то міг банально не дожити до сьогодні.
Ніякі монстри, привиди і катастрофи не можуть так лякати, як люди.

mask

С.К.А.Й. - Те, Що Треба [2006] і С.К.А.Й. - Планета С.К.А.Й. [2007]





Люблю обидва альбоми. У першому більше старого С.К.А.Й.'ю, який колись був відомий однією піснею з радіо, а інші лиш інтернетом гуляли як mp3. Другий мені мало подобався в момент виходу, будучи пригладжено-попсовим, але він грав зі мною у довгу, й досі гуляє зі мною містом.

Серед цих пісень десь є настрій, який важко вербалізувати. Така туга, важкість за стільки всякого болю у твоєму житті, і навкруги, і болю взагалі у світі; крізь це все ти таки несеш своє світло, і йдеш на нього. Наче посміхаєшся десь тихо, всередині, при цьому бачучи і розуміючи всю дичину що відбувається.
Словами виходить банально, проте музично саме такого, цієї тонкої настройки я не знаходив більш ніде. Найдорожче що дарує група.

mask

перепіл

В пошуках старого друга зайшов на випивач. Гараж, лікеро-вина, районні пацанчики, деякі з дружинами. Шутєйки, веселий настрій, кілька днів тому один став батьком.
Коли вже потихеньку збирались, шутєйки перейшли на клітку з перепілками тут же, в гаражі. Один пацанчик брав на понт іншого, щоб порішити "зайвого" перепіла. Інші ж (усі, "ми") до кінця посміхались акторським ролям, серйозності намірів добре знайомих нам доброзичливих хлопаків.
Новоспечений батько на хвилину вийшов, а зайшов з тулубом перепіла окремо від голови. Народ прихуїв.
Не те щоб я не бачив як щось живе стає неживим. Ще бігаючих хоч і безголових курей, або помираючих собак, або ще всякого було з дитинства. Але зараз щось сильно відвернуло - і забране життя, і привід, і формат п'яного фарфаронства.
Коли ж інший пацанчик закип'ятив чайник, вимочив у ньому труп і почав обирати - не стало для чого там залишатись.

Для себе я відчув ще одну причину не їсти м'яса. І, що навіть важливіше, впевненість в тому що я не хочу забирати життя. У будь-чого.

Прощатись потиском руки ні з ким не хотілось. Пішов не прощаючись.
mask

16.03.03-16.03.08 - Istanbul

Было клёво. Из заканчивающейся зимы за полтора часа лёта попадаешь на полтора месяца вперёд. Выкладывая фотки сейчас, когда та же погода дошла сюда, эффект теряется.



Вполне европейский город и народ (в т.ч. в формально азиатской части), с лёгким налётом традиционных исламов среди всеохватывающей глобализованности. Толковый местный рассказывал о 60% нерелигиозных и 40% более упоротых заветами в целом по стране. Я вполне в это верю, причем по Стамбулу ощущение в 80/20.



В среднем, народ в 2,5-3 раза состоятельней сравнительно Украины. Это вполне очевидно по большинству цен в не-туристических местах, сетевых фастфудах, проезде. Это не парит, скорее забавен сам эффект в контексте стереотипов.

IMG_6461.jpg

Понравилась толерантность всех ко всем, что несколько ожидаемо от 15тимилионного города. Например, приятное ощущение в Айя-Софье, от переделки церкви в мечеть. В целом впечатление, что люди здесь помнят все периоды культур\символов, а не стараются перечеркнуть, стереть, забыть прошлое.

IMG_5605.jpg IMG_5656.jpg

Спутницы рвались шопиться, выслушивать лопот зазывателей, а я чувствовал себя в ответе за них в огромном городе\незнакомой среде\языке. Это выливалось в ожидания в магазинах, у магазинов, среди магазинов.
Тогда: откровение - люди ценят штаны и трусы больше тебя, спутника. С дистанции, сейчас - полезный опыт и прокачанный скилл спокойствия.



Явное ощущение открытого мира от поездки. На кухне маленького гестхауса за неделю перезнакомился с немцами, или парой канадец-франзуженка, или болгарами, или казашками. Случайные знакомства с семьёй из глубинки Аргентины, или японский язык девочки Эсин. Свежий воздух словно. Наш же социум ужасно самозациклен на себе, в целом в пост-совке так.

IMG_6179.jpg

Когда-нибудь вернусь.

mask

Silverstein - Decade (Live @ The El Mocambo) [2010]



Это идеальный баланс мелодики\драйва для меня. То что только оттачивалось в ранних 00-х, здесь пришло к своей идеальной форме. Ребята рубят когда надо рубить, Шейн хорошо попадает чистым, люди в зале не мешают, а именно помогают атмосфере. Ты знаешь каждый трек, и они знают, дополняя группу в нужные моменты, и каждая песня - твой личный хит: и ранние альбомы, и поздные, и мой любимый Discovering The Waterfront.

Прекрасная группа на своем пике.


mask

break me

Иногда кажется что весь мир против тебя. Как в дешёвом подростковом агнсте. А ты вроде ж понимающий чувак, что там. Ну ты же знаешь: никто не виноват, никто не обязан, никого не должно интересовать. Ну ты же понимающий чувак, чего, пойми его. И её пойми. И их всех, ты же выше.


Ломай меня, мир.
Давай еще.
Еще навали.
Я выдержу и только стану лучше.
Бей.
Что, это всё на что ты способен?
Десяти проблем мало, давай еще!
Пятнадцать?
Еще!
Я ведь тоже ранил других, так рань меня без заминки.
Страдания очищают.
Вали новую порцию.
Ломай.
Я пойму, ведь я всех могу понять.
Выдержу, бей ещё.
Я прощу, ведь мое дело всех прощать.
Давай.
Бей снова.
Я здесь.